У Львові телефонні терористи уже "мінували" десяток готелів за день.
А в мене у Києві дуже близький друг, і я хочу його навідати. І то все таке дурне, які ще теракти? Вони аж ніяк не примусять населення думати, що сепаратисти — білі пухнасті створіння, жити поруч з якими — одне задоволення. Ну телефонними мінуваннями лякати — то ще так. А от вбивати мирне населення неприцільно?
А потім думаєш собі, чи не цим вони зараз займаються на Сході? Так, звісно, у них на першому плані — українські військові, та і прикрі збіги обставин трапляються, як от з боїнгом, але мирне населення теж гине.
Я хочу бачитися з друзями у різних куточках країни, хочу не боятися за життя хороших людей, хочу святкувати єдине свято, яке має для мене сенс — свято моєї країни. І хто стоїть на шляху до здійснення цих бажань? Купка психів, яких фінансує Путлер.
P.S. Може і добре, що у майданівців не було зброї. Інакше б війна розв'язалася ще раніше і одразу в Києві, тривала би ще довше і смертей було би більше. І вина лежала би на людях, з якими я по один бік, а це уже страшенно тяжко.
Немає коментарів:
Дописати коментар