починали нову історію

Знайомство зазвичай починається з імен, які інколи доводиться перепитувати або просто слухати, як звертаються до людини оточуючі. Мене звати Віка Бруцька.  Якщо говорити про вік, то з висоти моїх 20 років можу сказати, що ваша «дорослість»  не залежить від цифр у паспорті.  А ще я знаю, що набагато важливіші речі дізнаєшся про людину з часом. Для мене важливо те, що я народилась у Луцьку і ні на що його не проміняю. Але… життя сповнене протиріч :)

Що змінилося в мені за ці 8 місяців, то це те, що я тепер здатна вірити настільки ж сильно, наскільки й сумніватися. Я сумніваюся у кожній новій особистості, що виходить на політичну арену в Україні, я сумніваюся у кожній статті, присвяченій Майдану чи АТО, у чесності збиральників коштів, у виправданості (місцями ефективності) бойових дій, у пацифізмові. Проте я вірю, що ці події не минуть безслідно. Вони вже наклали свій відбиток на нас, але — я вірю — далі буде більше. Я вірю, що ця здатність сумніватися в усьому примусить українців взяти відповідальність на себе. І, якими б не були приховані мотиви підбурювачів, ми — на правильному шляху.

Хтось може сказати, що я нічого в цьому не розумію, мені ж лише 20, що дуже легко сидіти в Луцьку, десь в іншому кінці країни, і розводити філософію — це правда. Ви можете сумніватися в моїх словах, але є ймовірність, що я маю рацію. Життя ж-бо сповнене протиріч.