У школі я дуже не любила вірші, бо ви ж знаєте, які вірші вчать у школі. З часом я стала не любити тільки дуже погані вірші і коли їх пишуть спеціально з якоїсь нагоди.
Мені страшно не сподобалася уся та ціла ідея зі збіркою майданівських віршів. Мені гидко дивитися, як хтось виїжджає на чужому горі.
Але я автор, тож із власного досвіду знаю: справжній поет не пише віршів, щоб рекламувати своє ім'я на фоні трагічних подій. Він або мовчить, бо все це надто боляче пропускати крізь себе, або пише, бо так йому легше, так він викидає свій біль із мозку на папір.
Нехай буде тут вам вірш, який примусив мене сьогодні думати саме у цьому руслі.
І Лазуткін пішов по джихаду...
ВідповістиВидалитиага
Видалитишось я теж одразу Гриця згадала