кляті москалі

Почему вы так ненавидите русских?

Втомлюєшся пояснювати, що не всі ми відчуваємо щось, що можна кваліфікувати як "ненависть". Втомлюєшся пояснювати, що не всіх "рускіх", і що виключення становлять не тільки русобандерівці. Моє повідомлення — не мовою адресата, тож навряд воно дійде. Та навіть якщо воно і втрапить на очі тому, кому дійсно варто би це прочитати, його все одно не захочуть зрозуміти. Таке...

Але я напишу його не для того, щоб змінити чиюсь свідомість, а просто щоб зафіксувати ідею. Отож, чому ми їх "ненавидимо"?

Просто: за черствість. За те, що у нас війна, а їм весело. Мовляв, "доскакались на майданах?". Ні крихти співчуття.

Ні крихти співчуття — це, як на мене, ознака слабкості. Радіти з чужого горя — це ознака страху. Це вірус "я ж казав". Це несвідомий пошук виправдань собі і своєму боягузтвові. Вони б не наважилися вийти на протест, і тепер є ще одна відмовка.

Ні крихти співчуття. Навіть до своїх. Russian spy arrested In Kiev (Ukraine)

"І я не я, і хата не моя, і російських солдатів серед сепаратистів немає". То що, розчиняти тіла в кислоті і ні слова матерям? Був у матері син — і просто так собі зник. Зручно. Навіть допомоги родичам загиблих платити не треба.

Ніяка допомога не компенсує це горе. А люди — скрізь люди, окрім тих, що не мають співчуття ані до співвітчизників, ані до жителів сусідньої країни.

Насамкінець, скріншот із фейсбуку:

https://www.facebook.com/photo.php

2 тижні проекту

14 днів, 14 постів. Цей уже 15тий. У мене складно з математикою, але я добре пам'ятаю, що у понеділок 14 липня ми запустили Day in UA. Про що має бути мій "ювілейний" допис? Хм... Нехай буде про те, з чого все починалося, — про інформацію і різницю в її сприйнятті.

Ось відео, яке мама надибала сьогодні в "Однокласниках".

Когось воно вибісить, когось насмішить своїм награним драматизмом, комусь буде огидно через очевидну пропаганду, але. Штука в тому, що автор намагається пробитися до зазомбованого мозку через ті аргументи, які той мозок не відкидатиме. Штука №2 в тому, що воно подіє лише на простих громадян, які нічого не вирішують, бо не хочуть вирішувати.

Раніше можна було просто вимкнути телевізор, відмахнутися від реальності, мовляв, політики все одно брешуть. Зараз те, про що вони брешуть, надто важливе, аби його ігнорувати. Ідеться про збереження нашої держави і прав її громадян. Насправді завжди йшлося саме про це, просто ми зрозуміли пізно.

Краще пізно, ніж ніколи.

У випадку з Росією більше схоже на "ніколи".