траур і забобони

Час зараз такий — купа чудових заходів скасовується через сумні події в країні. Хтось обурюється "танцями на кістках", хтось — тим, що культура і життя в цілому ніби ігноруються. Згадати лише, скільки полеміки було навколо "Бандерштату".

Проте я згадую зовсім інше — філософські розмови з ліпшим другом кількарічної давності. На мій нерелігійний погляд, заборона слухати музику після смерті когось близького абсолютно не має сенсу. Я хочу сказати, це ж не те, що ми його смерть таким чином святкуємо, просто кожен проходить через це по-своєму. Тризна у древніх русичів була ще тією гулянкою, в Карпатах ще донедавна традиційний похорон виглядав навіть якось весело. Люди просто шукали способу боротися з негативними емоціями.

Так само не розумію я заборони різноманітних культурних подій зараз. Той, хто вважає, що концерт — це неповага до померлих, може просто не йти на концерт. Той, хто на нього іде  — просто хоче послухати музику, а не висловити свою неповагу.

У світі щодня стається купа смертей і не набагато менше святкувань, не здивуюсь навіть, якщо зовсім поряд. Бо життя і смерть завжди ходять поряд.

цитата з пісні The Doors - When The Music's Over

лайка

Сьогодні я дивом не вимкнула будильник о 10 і не заснула ще аж до обіду. Полізла у фейсбук з телефону глянути оновлення і зависла на одному. Жіночка (якось дивно називати цю особу дівчиною, дівчата у моєму розумінні або роблять дурниці, або мовчки спостерігають, як їх роблять інші) бідкалася, що нація скочується в канаву, бо мало не на кожному кроці бачимо абревіатуру "птн пнх". З одного боку, якийсь сенс у її словах був. Завжди вважала, що вербально ображати ворога — це вияв того, що більше ні на що краще ти не здатен, не можеш із виразом благородної зневаги на фейсі пройти повз або ж, як справжній чоловік, щиро і відверто начистити йому пику. Собака, який гавкає, ніколи не кусає, чи як...

З іншого боку, "птн пнх" — це вже мем, його просто так не викорінити, потрібно знайти щось гідне натомість. І так воно і станеться з часом. Коли всі ті емоції, вкладені у перше "птн пнх", перестануть нас боліти. Крім того, ця лайка уже стала символом. Все менше фокусуються її вживачі на ймовірності донесення її до адресата. Все більше людей використовують цей хештег просто аби відчути себе частиною однієї великої ідеї.

Та й узагалі, як для звертання до особи такого рівня, ми вже й так окультурили цю фразу далі нікуди. Усе інше було би просто брехнею.

Власне, я навіть не знаю, куди йому краще піти: туди, куди ми посилаємо його зараз, чи до дідька, згідно з давніми традиціями української лайки. Зрештою, думаю, він побуває і там, і там.

мовне питання

От не розумію я цієї травлі на тему мови. Шо зробиш, така вже я є.

Чомусь, якшо патріот (у іншій риториці "бендеравєц"), то вже має розмовляти суто українською, в ідеалі ше й із вкрапленнями львівського діалекту. Мені, як лучанці, перш за все дивно, чого саме львівського? Чим це Львів більш бандерівський за Луцьк? :D Але нехай, у Луцьку я поки діалектизмів не помічала. Це хіба десь північніше, у глиб Полісся.

Із гіпотези про патріотичність україномовних випливає, що російськомовні патріотами України бути не можуть. Знаєте, звідки ноги у цього міфу ростуть? Українська мова у вкрай важкому становищі, бо російська завойовує усі ніші: кіно, музика, книговидання. Якщо займе останню позицію — державну, то не залишиться жодних правових механізмів регулювання ситуації. Цей процес — не природній, він є лише наслідком того, що не було вжито жодних заходів, аби припинити дію радянської ідеології русифікації. Українську мову потрібно рятувати, і тому не може бути й мови про другу державну.

Але ніхто не каже, що російську потрібно забороняти. Чи що російськомовні громадяни України не можуть любити свою країну. Чи що від таких людей слід забирати їхніх маленьких дітей в україномовні інтернати. Достатньо просто дбати про україномовну культурну сферу.

Хочу лише додати, що це звучить жахливо, коли людина не знає мови, якою говорить (якщо тільки це не помилки у процесі навчання). І що дійсно важливо, ні, необхідно чути від офіційних осіб держави офіційні виступи державною мовою. І надзвичайно приємно, коли у сфері обслуговування тобі відповідають тією мовою, якою ти звернувся (якою б вона не була).