субота, 26 липня 2014 р.

мовне питання

От не розумію я цієї травлі на тему мови. Шо зробиш, така вже я є.

Чомусь, якшо патріот (у іншій риториці "бендеравєц"), то вже має розмовляти суто українською, в ідеалі ше й із вкрапленнями львівського діалекту. Мені, як лучанці, перш за все дивно, чого саме львівського? Чим це Львів більш бандерівський за Луцьк? :D Але нехай, у Луцьку я поки діалектизмів не помічала. Це хіба десь північніше, у глиб Полісся.

Із гіпотези про патріотичність україномовних випливає, що російськомовні патріотами України бути не можуть. Знаєте, звідки ноги у цього міфу ростуть? Українська мова у вкрай важкому становищі, бо російська завойовує усі ніші: кіно, музика, книговидання. Якщо займе останню позицію — державну, то не залишиться жодних правових механізмів регулювання ситуації. Цей процес — не природній, він є лише наслідком того, що не було вжито жодних заходів, аби припинити дію радянської ідеології русифікації. Українську мову потрібно рятувати, і тому не може бути й мови про другу державну.

Але ніхто не каже, що російську потрібно забороняти. Чи що російськомовні громадяни України не можуть любити свою країну. Чи що від таких людей слід забирати їхніх маленьких дітей в україномовні інтернати. Достатньо просто дбати про україномовну культурну сферу.

Хочу лише додати, що це звучить жахливо, коли людина не знає мови, якою говорить (якщо тільки це не помилки у процесі навчання). І що дійсно важливо, ні, необхідно чути від офіційних осіб держави офіційні виступи державною мовою. І надзвичайно приємно, коли у сфері обслуговування тобі відповідають тією мовою, якою ти звернувся (якою б вона не була).

Немає коментарів:

Дописати коментар