Проте я згадую зовсім інше — філософські розмови з ліпшим другом кількарічної давності. На мій нерелігійний погляд, заборона слухати музику після смерті когось близького абсолютно не має сенсу. Я хочу сказати, це ж не те, що ми його смерть таким чином святкуємо, просто кожен проходить через це по-своєму. Тризна у древніх русичів була ще тією гулянкою, в Карпатах ще донедавна традиційний похорон виглядав навіть якось весело. Люди просто шукали способу боротися з негативними емоціями.
Так само не розумію я заборони різноманітних культурних подій зараз. Той, хто вважає, що концерт — це неповага до померлих, може просто не йти на концерт. Той, хто на нього іде — просто хоче послухати музику, а не висловити свою неповагу.
У світі щодня стається купа смертей і не набагато менше святкувань, не здивуюсь навіть, якщо зовсім поряд. Бо життя і смерть завжди ходять поряд.
цитата з пісні The Doors - When The Music's Over
