Кілька днів тому
натрапила я на оце фото:
Здавалося б, воно прекрасне: жовто-блакитне, сповнене вдячності, російською мовою (на доказ того, що російськомовних тут ніхто не ображає). Черстве моє серце мало би стиснутися від розчулення. Але мабуть я зовсім зіпсована, бо у мене лише сумніви та запитання.
Здавалося б, воно прекрасне: жовто-блакитне, сповнене вдячності, російською мовою (на доказ того, що російськомовних тут ніхто не ображає). Черстве моє серце мало би стиснутися від розчулення. Але мабуть я зовсім зіпсована, бо у мене лише сумніви та запитання.
Чомусь цей
біл-борд у мене асоціюється із
пропагандою радянських часів, коли влада у центрі й на місцях не економила на
імітуванні народної любові до Батьківщини та її армії. Я не кажу, що наша армія
не заслуговує щирої любові і слави за те, що вона робить. Я лише кажу, що така
демонстративність викликає у мене підозри.
Цей плакат
доводить правоту української влади і позитивне сприйняття визволителів
місцевими. Але чи демонструє він справжнє ставлення?
Немає коментарів:
Дописати коментар