Сьогодні півроку виповнюється по страшному вогнехрещеві Майдану. Можна було би підняти питання того, чи знайдено злочинців, чи покарано винних... Але в усіх чудових художніх фільмах нам кажуть, що помста отруює, що треба жити далі. Я не надто в курсі того, як просувається розслідування. Може, мені мало би бути соромно. Та я бачу для себе сенс не у помсті і залякуванні "для профілактики", а у позитивних змінах.
З думок не йде ще один такий дуже влучний, пекучий твіт.
https://twitter.com/TvojaMalanka/status/490253458491326466
Бо насправді, коли щось таке стається, воно не зникає просто тому, що воно було не сьогодні. Цього не виправиш, не зітреш із хронік, не витравиш із пам'яті, хоч навіть тебе особисто це й не стосується. Ти ходиш по магазинах, дивишся фільми, читаєш книжки і п'єш чай, і тобі не псується від того смак життя, але ти і не ігноруєш той факт, не робиш вигляд, що того не було. Бо ти - людина. Не те, що...
Хто його знає, мабуть отак і виглядає наше "жити далі".
Немає коментарів:
Дописати коментар