брехня у ЗМІ

Хоч у нас і боряться ніби-то з російською пропагандою, а проте на Світязі на супутниковому ТБ є російські канали. Була там з батьками, вони вмикали їх, щоби послухати, "шо про нас москалі кажуть". А кажуть, направду, маячню, мовляв, влада у нас жорстока, хоче лишити Донбас без гуманітарної допомоги зовсім, виморити їх там голодом фактично, і все в такому ж дусі. То нічого, що у нас тут з усіх куточків України волонтери відправляють гуманітарні вантажі туди? Ну та я зараз не зовсім про те.

Російські ЗМІ брешуть. Але брешуть і наші. Журналісти прагнуть з усього зробити сенсацію, не піднімати паніку, підняти наш бойовий дух і щось там ще. Ага, заробити. Але вони не розуміють одного: якщо є брехня, навіть найменша, то є і ризик, що її буде розкрито. І тоді як вірити українським телеканалам та інтернет-виданням? Хоч їм давно і так нема віри...

У цій інформаційній війні не можна втрачати довіру населення, бо це і буде програшем.

Один мій хороший друг сьогодні сказав: "Може досить вже виховувати націю в тепличних умовах? Пора показати українцям правду, щоб вони звикали до неї." Справді, як можна діяти розважливо, якщо не живеш у реальному світі і тішишся з вигаданих хороших новин?

З іншого боку, на те, щоб приймати реальність такою, як вона є, треба багато сил і міцні нерви. Чи, може, загартування з дитинства. Загалом, треба щось міняти в нашому ставленні до інформації, бо наявна схема починає давати збої.

2 тижні проекту

14 днів, 14 постів. Цей уже 15тий. У мене складно з математикою, але я добре пам'ятаю, що у понеділок 14 липня ми запустили Day in UA. Про що має бути мій "ювілейний" допис? Хм... Нехай буде про те, з чого все починалося, — про інформацію і різницю в її сприйнятті.

Ось відео, яке мама надибала сьогодні в "Однокласниках".

Когось воно вибісить, когось насмішить своїм награним драматизмом, комусь буде огидно через очевидну пропаганду, але. Штука в тому, що автор намагається пробитися до зазомбованого мозку через ті аргументи, які той мозок не відкидатиме. Штука №2 в тому, що воно подіє лише на простих громадян, які нічого не вирішують, бо не хочуть вирішувати.

Раніше можна було просто вимкнути телевізор, відмахнутися від реальності, мовляв, політики все одно брешуть. Зараз те, про що вони брешуть, надто важливе, аби його ігнорувати. Ідеться про збереження нашої держави і прав її громадян. Насправді завжди йшлося саме про це, просто ми зрозуміли пізно.

Краще пізно, ніж ніколи.

У випадку з Росією більше схоже на "ніколи".