От моя Нася, коли її віру намагаються похитнути, — прекрасне видовище! Добирайте слова, коли критикуєте її, бо як не вдарить, то накричить :)) хоча це я вже переборщила, бо наприкінці суперечки вона цілком здатна послатися на джерело і переадресувати на нього всі претензії опонента ("ну я не знаю, я чула таке, може то вони шось наплутали")
Але коли люди ведуться на всілякі провокації... Варто мені лише хмикнути зневажливо (чи на їх адресу?) — і вони починають виправдовуватися. Бог з вами, я ще й не почала вас критикувати, я ще не сказала, що не погоджуюся з вашою думкою. А навіть якщо й не погоджуюся, то що? Чорт забирай, це ВАША думка, ваше життя, ви що, через рік, коли ми вже не перетинатимемось, все ще паритиметесь через те, що я про вас подумаю? Я ж нічого не вирішую.
Мене бісить, коли на біле кажуть чорне. Але ще більше мене бісить, коли "ну воно то конєшно біле но навєрно всьо такі не зовсім. да, якесь воно трохі чорне". І не треба прикриватися тим, що немає суто білого і чорного, це я і без вас знаю. Ви яким саме його бачите?
А такі люди пробиваються у верхи, бо не всі здатні детектити цю їхню хамелеоністість. І потім дивуємось, чого війна є, але "насправді" її нема.
У мене все.
Немає коментарів:
Дописати коментар